Як отримати дозвіл на проживання в Швейцарії

Посвідки на проживання у Швейцарії обов’язкові для всіх іноземців, які планують перебувати на території конфедерації понад 90 днів незалежно від того, чи будуть вони займатися оплачуваною діяльністю. Право на отримання дозволу мають мігранти, що змогли довести доцільність свого переїзду, наприклад, на підставі роботи, навчання чи ведення бізнесу. Крім того, імміграція до однієї з найбагатших та найуспішніших країн світу можлива за умови фінансової забезпеченості, наявності медичного страхування та відсутності загроз для безпеки республіки.

Переїзд до Швейцарії з її високим рівнем життя та економічною стабільністю залишається бажаною метою для багатьох, проте, на відміну від інших європейських держав, процес легалізації тут набагато складніший. Варто враховувати, що міграційна політика конфедерації базується на принципах суворого квотування, крім того, кожен кантон встановлює власні правила щодо розміру зборів, вимог інтеграції тощо. В цій статті ми детально розглянемо, як можна оформити дозвіл на тимчасове та постійне проживання, проаналізуємо особливості кожного статусу та їхні ключові відмінності.

Типи дозволів на проживання в Швейцарії

Швейцарія пропонує декілька різновидів посвідок на проживання, які дозволяють легальне перебування на території держави протягом різного періоду — від 3 місяців до необмеженого часу. Також ВНП відрізняються метою в’їзду та правами іноземця. Зокрема, посвідку на проживання у Швейцарії можна отримати без доступу до працевлаштування — такий варіант може підійти, наприклад, для пенсіонерів, інвесторів, які мають пасивний дохід за кордоном, фрілансерів тощо.

Крім того, не всі дозволи передбачають можливість претендувати на статус постійного резидента, користуватися програмою возз’єднання сім’ї чи вільно переїжджати до іншого муніципалітету. Варто враховувати, що для громадян Євросоюзу та Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), як правило, діють простіші умови для легалізації, тож наявність паспорта однієї з країн ЄС дозволить іммігрувати значно простіше.

Далі ми розглянемо детальніше особливості кожної посвідки на проживання в Швейцарії, актуальні умови отримання та обмеження, з якими можуть зіштовхнутися власники конкретного дозволу.

Посвідка на постійне проживання в Швейцарії (Перміт С)

Niederlassungsbewilligung (Ausweis C) — це дозвіл, який надає право іноземцям необмежено жити й займатися будь-якою легальною діяльністю в Швейцарії. Претендувати на постійне резидентство є можливість через 10 років перебування на території конфедерації. При цьому громадяни ЄС та ЄАВТ та їхні партнери/подружжя можуть подати заяву на отримання дозволу вже через 5 років. Серед інших вимог до здобувачів ПНП:

• володіння мовою, яка використовується в адміністративному окрузі (рівень А2 для спілкування, А1 — письмовий);
• наявність житла та стабільного доходу;
• відсутність судимостей, заборгованостей, загроз суспільному порядку та безпеці держави;
• знання основ культури, суспільного устрою, законів Швейцарської Конфедерації.

Варто враховувати, що органи влади щоп’ять років перевіряють, чи продовжує власник Перміту С відповідати умовам видачі дозволу. Так, якщо критерії інтеграції не виконуються, постійне резидентство може бути змінене на тимчасове чи зовсім втратить чинність. Крім того, довгостроковий дозвіл анулюється у разі відсутності в країні понад пів року без поважних обставин й без попереднього узгодження цього. Тому якщо ви в перспективі розраховуєте на громадянство Швейцарії, необхідно дотримуватись строків продовження документів, а також слідкувати за періодом перебування за кордоном.

Короткостроковий вид на проживання в Швейцарії (Перміт L)

Bewilligung Kurzaufenthalt (Ausweis L) видається на строк від 3 місяців до року з правом подовження. Іноземний громадянин може оформити Перміт L з метою роботи або на основі фінансової незалежності без доступу до місцевого ринку праці. Як правило, короткостроковий дозвіл надається для проходження професійної підготовки, навчання, медичного лікування. Також посвідку можуть оформити пенсіонери, що мають достатній дохід, або ж особи в пошуках роботи.

Головна умова видачі Перміту L — підтвердження мети перебування в Швейцарії (довідка з медичного закладу, запрошення від організації тощо). Також іноземець має надати докази того, що він зможе фінансово забезпечувати себе на час перебування в країні, оформити медичне страхування.

У власників короткострокового дозволу є змога виїжджати за межі держави на період, який не перевищує 3 місяці, інакше посвідка буде анульована. Крім того, Ausweis L дійсний лише в кантоні, який його видав, тому якщо ви бажаєте переїхати, доведеться отримати схвалення міграційного управління. Слід також врахувати, що роботу можна змінити лише в межах тієї самої галузі чи професії за попереднім схваленням компетентного органу. Головний недолік дозволу категорії L — відсутність можливості претендувати на постійний статус, для цього доведеться перейти на інший тип ВНП, наприклад, Ausweis B.

Дозвіл на проживання (Перміт B)

Aufenthaltsbewilligung (Ausweis B) — це дозвіл, який дає право знаходитись на території Швейцарії до року й в майбутньому претендувати на постійне резидентство та громадянство в перспективі. Громадяни ЄС/ЄАВТ мають більше привілеїв і можуть розраховувати відразу на п’ятирічний дозвіл, тоді як резиденти інших країн повинні щороку доводити, що їхня мета перебування на території конфедерації все ще зберігається. Зокрема, отримати посвідку на тимчасове проживання є можливість на наступних підставах:

• Працевлаштування.
  Швейцарія видає обмежену кількість посвідок на проживання, а громадяни країн, що не входять до ЄС та ЄАВТ, можуть оформити дозвіл на роботу тільки за умови наявності високої кваліфікації чи релевантного досвіду. Головні умови отримання документа — наявність трудового контракту та страховки, диплома про вищу освіту чи інших доказів, які свідчать про право обіймати конкретну посаду. Крім того, швейцарський роботодавець повинен запросити дозвіл на працевлаштування іноземця в кантоні. Дозвіл видається терміном до року, але не довше ніж період дії контракту з можливістю поновлення.
• Самозайнятість.
  Імміграція в Швейцарію для ведення бізнесу передбачає попереднє отримання дозволу на роботу в Федеральному департаменті економіки. Самозайняті особи можуть розраховувати на схвалення, якщо їхня діяльність має економічний інтерес для держави, а у іноземця наявна професійна кваліфікація. Крім того, урядом встановлені квоти на видачу дозволів. Серед інших вимог для отримання дозволу на роботу — наявність бізнес-плану та розрахунків бюджету, підтвердження кваліфікації, професійного досвіду. Посвідки на тимчасове перебування дійсні до 12 місяців і можуть бути подовжені.
• Возз’єднання сім’ї.
  Посвідку на проживання можуть отримати подружжя та партнери, неповнолітні діти резидентів Швейцарії. У громадян ЄАВТ та ЄС також є змога запросити до себе інших родичів, які перебувають на їхньому утриманні (батьків, онуків тощо). Приймаюча сторона повинна подати запит до міграційної служби протягом 5 років з моменту переїзду (протягом року, якщо плануєте імміграцію для дітей віком від 12 років). Для оформлення дозволу потрібно мати належне житло й не залежати від соціальної допомоги. Партнери повинні знати мову округу на рівні від А1. Термін дії посвідки залежить від дозволу приймаючої сторони.
• Навчання.
  Для здобуття освіти знадобиться посвідка на тимчасове проживання, яка видається на підставі зарахування до швейцарського навчального закладу. Також слід надати докази фінансової спроможності (стипендія, наявність на рахунку від 21 497 EUR) й підписати заяву про наміри виїхати зі Швейцарії після здобуття освіти. Дозвіл діє до року, продовжити документ можна в разі успішного навчання. Після завершення освіти є змога отримати ВНП для пошуку роботи, який діє пів року (на рахунку в іноземця повинно бути не менш як 11 284 EUR), й далі оформити посвідку на іншій підставі.

Як отримати дозвіл на проживання у Швейцарії

Одним із найважливіших кроків на шляху до отримання швейцарського дозволу на проживання є вибір міграційної підстави й підготовка до переїзду. Процес легалізації вимагає дотримання суворих правил законодавства, крім того, склад досьє й навіть деякі процедури відрізнятимуться залежно від типу дозволу. Для набуття статусу тимчасового резидента, як правило, іноземцям доведеться пройти наступні етапи.

1. Запит візи.
   Якщо ваше громадянство не дозволяє безвізовий в’їзд на територію Швейцарії, доведеться оформити візу, звернувшись до посольства конфедерації за кордоном. Іммігранти попередньо повинні оформити дозвіл кантону, в якому вони планують жити, звернувшись до міграційної служби чи іншого компетентного органу. Для оформлення візи слід заповнити анкету, надати паспорт, фото, підтвердити підставу переїзду й сплатити збір (51 EUR). Заявка розглядається протягом 8–12 тижнів.
2. Реєстрація іноземця.
   Протягом 2 тижнів після переїзду до Швейцарії слід зареєструватися за місцем проживання. В разі переїзду обов’язково потрібно повідомити про це місцеві органи влади й внести зміни щодо нової адреси.
3. Оформлення виду на проживання.
   Для перебування в країні понад 3 місяці обов’язковим є отримання відповідного дозволу. Залежно від кантону посвідку можна буде оформити онлайн чи доведеться особисто звернутися до міграційної служби (сума збору також відрізняється, адже встановлюється безпосередньо муніципальними органами влади). Для дозволу потрібно надати документи, які підтверджують особистість заявника та законну підставу для імміграції.
4. Очікування рішення й отримання дозволу.
   Справи розглядаються в середньому від 3 місяців до пів року. Термін дії ВНП, як правило, складає рік. У випадку отримання схвалення іноземцю потрібно за попереднім запрошенням відвідати паспортний стіл кантону для здачі біометричних даних (відбитки пальців, фотографія, підпис) й оформити ID-картку, яка засвідчує легальний статус власника. Вартість посвідчення особи іноземця становить 75 EUR з урахуванням доставки.

Тимчасовий статус резидента підлягає подовженню, якщо ви продовжуєте відповідати вимогам видачі початкового дозволу. Заявку на поновлення документа слід подати не пізніше ніж за 14 днів до закінчення терміну дії поточної посвідки.

Оскільки посвідки на проживання вимагають постійного оновлення, набагато зручніше відразу отримати паспорт країни ЄС, який спрощує процес легалізації в Швейцарії та водночас дає право вільно жити й працювати в країнах Євросоюзу. Крім того, деякі держави пропонують спрощені програми з мінімальною кількістю вимог до здобувачів.

Необхідні документи

Отримання посвідки на проживання передбачає підготовку повного досьє, яке підтверджує вашу мету перебування в Швейцарії. Вимоги до заявників відрізняються залежно від їхнього громадянства й типу запитуваного дозволу. Крім того, кантони можуть встановлювати додаткові правила для іноземців. В перелік основних документів входять:

• заповнена заява встановленого зразка;
• чек про сплату адміністративного мита;
• закордонний паспорт;
• національна віза типу D;
• докази фінансової спроможності (робочий контракт, виписки з банківських рахунків тощо) та наявності місця проживання на території конфедерації (договір оренди квартири чи підтвердження права власності на нерухомість);
• довідка про відсутність судимості;
• сертифікат, який підтверджує володіння офіційною мовою адміністративного округу;
• поліс медичного страхування з покриттям щонайменше 3227 EUR.

Також потрібно надати відомості, що підтверджують підставу запиту ВНП (довідка про зарахування до швейцарського освітнього закладу, свідоцтво про шлюб, бізнес-план тощо). Документи потрібно перекласти на німецьку, французьку, ретороманську чи італійську мову, апостилювати або легалізувати залежно від країни їхньої видачі.

Термін розгляду та причини відмови

Строки прийняття рішень щодо надання дозволу на проживання в Швейцарії залежать від підстави для переїзду та від конкретної громади, оскільки міграційна політика передбачає два рівні — федеральний та кантональний. Як свідчать відгуки, у середньому справи розглядаються протягом 3 місяців, проте якщо випадок складний або міграційна служба перевантажена, процес схвалення може зайняти 6 місяців і навіть довше. В разі суттєвої затримки заявник має право звернутися до кантонального управління для уточнення статусу чи подати письмовий запит через адвоката.

Основною причиною відмови у видачі ВНП слугує невідповідність міграційним вимогам, наприклад, неповний пакет документів, наявність правопорушень, в тому числі непогашених штрафів. Також негативне рішення часто отримують заявники, які не змогли підтвердити достатній і стабільний дохід чи мають залежність від соціальної допомоги. Більше того, дозвіл можуть навіть анулювати в разі виявлення неправдивих відомостей чи через загрозу громадській безпеці, порушення візового режиму.

У разі відмови заявник може оскаржити рішення протягом 30 днів після його отримання, проте без професійної допомоги дуже важко правильно обґрунтувати аргументи на користь легалізації.

Проживання в Швейцарії з ВНЖ: що варто врахувати українцям

Посвідка на проживання в Швейцарії відкриває багато можливостей для її власників, проте не варто забувати і про обов’язки, які накладає статус. Одним із важливих моментів є те, що ВНП діє на території конкретного кантону, що схвалив видачу дозволу. Лише постійні резиденти та громадяни Швейцарії можуть вільно змінювати місце проживання; іноземці з тимчасовим статусом, які хочуть переїхати до іншого муніципалітету, повинні отримувати новий дозвіл на проживання. Також, крім реєстрації протягом 14 днів після переїзду, обов’язково слід оформити приватне медичне страхування.

Окремо варто звернути увагу на податкове навантаження, адже країна відома складною трирівневою системою, а рівень ваших витрат залежатиме від доходу й кантону проживання. Резиденти та власники громадянства Швейцарії зобов’язані щорічно подавати декларацію та сплачувати внески до системи соціального страхування. Ставки на податок від доходу можуть сягати 45 %. Варто також врахувати, що наявність заборгованостей перед податковими органами стане причиною відмови у подовженні дозволу або навіть його ануляції.

Іноземці, що мають дітей, повинні знати про обов’язкову та безплатну освіту, яка розпочинається вже з чотирирічного віку й триває 11 років. Більш як 95 % учнів відвідують державні школи, де в разі необхідності їм надається допомога у вивченні мови (у вигляді додаткових занять чи інтеграційних класів).

Українці з тимчасовим захистом також мають право на безплатну освіту й отримання соціальних послуг. Проте варто враховувати, що спеціальний дозвіл категорії S має обмеження й після закінчення війни його буде відкликано. Українцям, які вже облаштувались в Швейцарії, варто розглянути альтернативні варіанти легалізації, щоб не залежати від тимчасових рішень уряду. Наприклад, можна спробувати перейти на інший тип дозволу, проте це досить важко зробити з урахуванням умов, встановлених для іноземців.

Найнадійніший шлях — це отримання громадянства однієї з європейських держав. Здобути стабільний статус українцям найлегше в супроводі юристів, які можуть розробити індивідуальну стратегію й підберуть найпростішу програму імміграції.